Презентація роботи практичного психолога Петропавлівської ЗОШ III та ДНЗ "Веселка" с.Петропавлівка на обласному постійнодіючому семінарі для практичних психологів, який відбувся 22.11.2011 року в м.Харкові "Взаємодія практичних психологів ДНЗ та ЗНЗ щодо здійснення системного психологічного супроводу розвитку дитини".

Ознайомитися з цією презентацією можна, завантаживши цей файл: презентація.ppt

Особливості роботи практичного психолога сільської школи та ДНЗ в становленні особистості дитини

Вимоги суспільства до рівня виховання і навчання дітей дошкільного віку в сучасних умовах виходять за рамки типових уявлень минулого. Сьогодні роз знання щодо їхніх можливостей розширилися, ускладнилися завдання розви-тку. Відбулося зміщення акценту з підготовки дитини до навчання у школі на розвиток особистісних якостей і особистості в цілому, що значно вплинуло на зміст і структуру навчально-виховного процесу як в ДНЗ, так і в ЗНЗ.

На жаль, вимоги зростають, а умови для реалізації поставлених завдань за-лишаються на попередньому рівні. Все це породжує проблеми, які безпосередньо лягають на   плечі практичних психологів,  вихователів, педагогів.  

 Однією з таких проблем сьогодні як для педагогів, так і для психологів, особливо в сільській місцевості, є мала наповнюваність класів в  закладах освіти. Наприклад, у школі, де я працюю навчається 181 учень, що за норма-тивними документами відповідає 0,5 ставки практичного психолога.  В ДНЗ, в якому я працюю за сумісництвом налічується 4 групи  я  також працюю на 0,5 ставки. Особливістю моєї роботи на посаді практичного психолога і дитя-чого садка, і школи є той факт, що ДНЗ «Веселка» с. Петропавлівка розташований і функціонує   на базі Петропавлівської ЗОШ І-ІІІ ст. Справедливості заради, хочу відмітити, що  ще зовсім недавно  діти  села Петропавлівка  не мали змоги відвідувати дитячий садок. Причина банальна - відсутність до-шкільного навчального закладу. І лише 5 років тому з’явилася така можливість у наших дошкільнят. ДНЗ «Веселка» було відкрито у 2005році на базі Петропавлівської ЗОШ І-ІІІ ст., оскільки стаціонарна будівля дитячого садка на той момент  була зруйнована.

    Особливість розташування ДНЗ на базі ЗНЗ має свої плюси та мінуси.   Хочу детально зупинитися на  цьому. Така територіальна цілісність дає можливість мені ефективно працювати практично в одному місці.  До відкриття ДНЗ я працювала в різних освітніх закладах Куп’янського району (причина та сама -  недостатня  кількість учнів в школах для роботи на повну ставку), які знаходилися на значній відстані один від одного. Дорога до роботи за-ймала в мене півтори дві години, звичайно, що це  створювало певні незруч-ності і негативно впливало на ефективність моєї  роботи. Сьогодні  робота  на  одному місці дає змогу мені більш ефективно та з повною віддачею працюва-ти мені як фахівцеві. Також важливою складовою праці є те, що психолог завжди знаходиться на своєму робочому місці, що є досить важливим і необ-хідним моментом, так як зачасту в  житті  трапляються складні  ситуації, розв’язання яких потребує психологічної допомоги одночасно і в одному, і в іншому закладі.

Інший  аспект,  що сприяє ефективності моєї діяльності,  є гнучкий графік роботи, який дозволяє мені щоденно працювати в двох закладах ( в ДНЗ в першій половині дня,  в - ЗНЗ в другій з відпрацюванням нормативів часу). Саме це дає мені можливість в оптимальному режимі працювати з усіма уча-сниками НВП в обох навчальних закладах освіти щоденно.

Звичайно, є і зворотна сторона медалі.  Незначна  кількість дітей у навчаль-ному закладі не дає можливості працювати   на повну ставку, а з іншого боку, це можливість більш ефективно працювати з невеликою кількістю дітей.

Зрозуміло, що робота практичного психолога на 0,5 ставки не дозволить  охопити всі напрямки роботи, які повинен здійснювати практичний психолог у закладах освіти, але ж, працюючи одночасно  і в ДНЗ,  і в ЗНЗ, я маю уніка-льну змогу спостерігати  за розвитком дітей і забезпечувати їх супровід спо-чатку в дитсадку, а потім у школі. При такому розвитку подій  чітко просте-жуються принципи системності і наступності.

Однією з особливостей роботи ДНЗ  в сільській місцевості  є певна  особли-вість підпорядкування закладів освіти. Так  ДНЗ підпорядковуються  сільсь-кій раді, а ЗНЗ  - районному  відділу освіти.  На цьому я не буду детально зу-пинятися, але такий стан справ, коли «образно висловлюючись», працюєш на двох господарів, не сприяє ефективності роботи в цілому.  І хоча ідея ство-рення на базі Петропавлівської ЗОШ І-ІІІ ст. навчально –виховного комплек-су обговорюється вже тривалий час, віз, як говорять, і нині там, тому я пра-цюю саме в такому режимі.

Як бачите,  така особливість  роботи дає мені і певні переваги, і спричиняє певні труднощі. Але якщо все це ретельно проаналізувати, то очевидним є той факт, що зазначена  модель роботи  не просто має право на існування, вона приносить результати.

Продовжуючи свій виступ,  більш детально хочу зупинитись  на   роботі з ді-тьми як практичного психолога, що працює одночасно в ДНЗ та ЗНЗ і з особ-ливостями цієї  роботи. Оскільки я працюю  В ДНЗ на 0,5 ставки, то, як  вже зазначено,  всі напрямки роботи забезпечити повноцінно і якісно неможливо, тому я обрала пріоритетними напрямками роботи наступні:   підготовку дітей до школи, зробивши   акцент на  роботі з дітьми   старшої групі; адаптацію новоприбулих  дітей до умов ДНЗ; інформаційно – просвітницьку роботу з батьками та роботу з педагогічним колективом. Вся моя робота як практич-ного психолога підпорядкована єдиній: меті формуванню  дитини як уніка-льної й  неповторної особистості. І основне моє завдання  під час роботи з дитиною як  особистістю   полягає не в тому, щоб віднести її до того чи ін-шого типу згідно з тією чи іншою класифікацією чи концепцією, а в тому, щоб визначити напрямки та потенції її розвитку.

 Звичайно, що унікальність і неповторність я починаю вивчати з того момен-ту, коли малюки прибувають до дитячого садка. Спостереження, бесіди з ба-тьками, відвідування та участь у  заняттях, діагностування допомагає мені здійснювати це.

Саме ці перші зібрані дані про дітей стануть фундаментом організації психо-логічного супроводу підготовки дітей до школи, який я починаю здійснювати в умовах дитячого садка.

Психологічний супровід підготовки дітей  до школи  мною здійснюється  в 3 етапи. Перший етап –  поповнення  інформації про дітей,   спостереження, бесіди з батьками та вихователями, діагностика. У цей час  проводиться стар-тове діагностування дітей щодо вивчення рівня їх готовності до школи, яке і стане фундаментом для  корекційно – розвивальної  роботи, яка  вже  є дру-гим етапом роботи з дітьми.  На даному етапі  я працюю з дітьми, які мають певні проблеми в розвитку, а також  проводжу  розвивальні вправи для всієї групи  на згуртованість, дружність, регуляцію емоційного стану та розвитку пізнавальної сфери. На цьому етапі я продовжую працювати з батьками, ви-хователями, оскільки реальних результатів у цьому напрямку роботи  можна досягнути тільки  в тісній співпраці з ними. Корисною, на мій погляд, є не лише консультативна  робота з батьками та вихователями, яким я надаю ре-комендації і поради щодо допомоги з їх сторони дітям у закріпленні нових навичок, вмінь, знань, набутих під час проведення корекційно – розвивальної роботи, а й  корекційно – розвивальна робота з самими батьками, які самі вчаться підтримувати своїх дітей і сприяти їх розвитку, сприймати свою ди-тину як унікальну особистість, вчитися поважати її. Повірте, цей етап роботи є не менш важливим, цікавим і водночас нелегким. Але  він допомагає мені не лише знаходити  спільну мову з батьками, згуртовувати, навчати їх вмін-ню вчити власних дітей, сприяти розвитку їх здібностей, а й робити  разом  з ними одну спільну справу – допомагати дітям.

Третім етапом психологічного супроводу дітей у підготовці до школи є по-вторне діагностування, для визначення динаміки розвитку особистості дити-ни після корекційно – розвивальної  роботи. Саме проведення повторної діа-гностики дає змогу реально співставити факти і побачити  певну динаміку,  надати необхідні рекомендації батькам, вихователям.

Як свідчать результати досліджень, проведені мною до та після проведення корекційно – розвивальної роботи серед вихованців ДНЗ «Веселка», дана ро-бота  сприяє позитивній динаміці рівня готовності вихованців ДНЗ до шкіль-ного навчання, що  сприяє не лише підвищенню рівня готовності дітей, а й допомагає мені познайомитися з майбутніми першокласниками, ще задовго до їх вступу до школи. Звичайно, це безперечна перевага у моїй роботі, бо  вона   дає мені змогу ефективно працювати  вже  в школі з питань адаптації цих дітей до умов шкільного навчання.

І ще одна обставина, на якій я хочу акцентувати увагу це рівень готовності ді та адаптованості  дітей до шкільного навчання, які відвідували ДНЗ. Він  зна-чно вищий у тих дітей, які були  охоплені дошкільною освітою.

Робота з батьками є важливою складовою роботи психолога, а в сільсь-кій місцевості особливо, оскільки  батьки вважають, що дитячий садок та школа на селі є осередком розвитку та навчання дітей. Особливо гострою сьогодні є проблема не лише нестачі місць в дитячому садку (причина –відсутність додаткових приміщень в будівлі школи для відкриття нових груп), а й залучення дошкільнят до гурткової роботи,  секцій, що, на думку батьків, є додатковим і дієвим резервом для   навчання та  розвитку їх дітей в дошкільному віці. І з цим не можна не погодитися. Бо якщо в школі працю-ють гуртки, що розвивають творчі здібності школярів, то діти раннього та дошкільного віку на селі такої можливості не мають.

Проведене мною анкетування серед батьків дошкільників свідчить про те, що 67% батьків виявили  бажання, щоб їх діти відвідували гуртки та сек-ції різного спрямування. Зверніть увагу на монітор. Бажання батьків щодо залучення їх дітей до участі у гуртках і секціях розподілилося наступним чи-ном. Враховуючи бажання батьків і результати анкетувань, ми зараз разом з адміністрацією дитячого садка та батьками готуємо пакет документів  з про-позиціями до керівництва сільської ради з проханням виділити кошти для роботи  гуртків і секцій саме  для дошкільнят.

Хочу зазначити, що, можливою причиною звернень  батьків дошкільни-ків  до психолога,  в особі  якого  вони вбачають і чарівника,  і вчителя, і пси-хіатра, і логопеда, і аніматора  є і  ситуація, коли у сільському дитячому сад-ку не вистачає фахівців різного профілю та не має можливостей для задово-лення потреб батьків щодо розвитку їх дітей.  І тому моя робота з батьками починається з роз’яснення батькам функціональних обов’язків психолога в дитячому садку. В цьому є деякі складності, але набагато легше мені працю-вати з цими батьками, коли їх діти  вже стають учнями школи.

Цей процес є послідовним та системним, і така робота приносить певні ре-зультати. Запити та звернення батьків, діти яких  стають  учнями школи,   є вже  більш реальними та грамотно сформульованими, що набагато полегшує мою роботу. Звичайно, що за цим стоїть систематична і  кропітка робота. Ро-бота з батьками і в дитячому садку, і в школі включає в себе різноманітні фо-рми і види роботи.

Улюбленою формою роботи для батьків на сьогодні є тренінги та рольові іг-ри.  Теми тренінгів та ігор  пропонують  часто самі батьки.  Такий інтерактив батькам до вподоби, бо, як вони самі говорять, все це допомагає краще розу-міти власну дитину і її проблеми, особливо коли під час тренінгу або рольо-вої гри батьки подивилися на ситуацію з позиції дитини. Коли батьки після проведення даних видів роботи діляться власними почуттями та усвідомлю-ють те, що вони мають неабиякий вплив на життя і розвиток власних дітей, я  відчуваю таке моральне задоволення від роботи, яке додає мені сили і насна-ги працювати далі. 

З мого виступу вам, певно, стало зрозуміло, що, одна з переваг моєї роботи полягає в тому, що я працюю одночасно і  в дитячому садку, і в школі.     Свою роботу я розпочинаю у дитячому садку, а потім продовжую в школі з цими ж дітьми і батьками. І в ситуації, коли вихованці дитсадка приходять до школи, спрацьовує добре відома життєва істина «Спочатку я працюю на свій імідж, а потім імідж працює на мене». Звичайно, що не все спрацьовує на 100 %. З деякими дітьми і батьками  виникають певні труднощі ще  в дитячому садку, тому в школі я продовжую з ними працювати, але в мене  вже  є певна перевага: я на  добре знайома з їхніми як слабкими, так і сильними сторона-ми. А як відомо, хто добре поінформований, той добре озброєний, тому і ле-гше працювати. Саме тут у мене з’являється унікальна можливість приділити більше уваги новоприбулим дітям, які не відвідували дитячий садок, адже всі ви добре знаєте, скільки проблем виникає у таких дітей, коли вони вперше в шестирічному віці потрапляють у великі  колективі.

  А ще в цей час я продовжую тісно співпрацювати з класним керівником та вчителями, які будуть працювати з майбутніми  першокласниками. Саме продовжую, бо розпочинаю я з ними працювати, ще коли діти перебувають у дитячому садку і  педагоги відвідують його для знайомства з майбутніми уч-нями. В цей час  ми починаємо тісно і плідно співпрацювати, адже мені на даний момент  вже добре відомі особливості характеру та розвитку дітей. До  моїх рекомендацій і порад  вчителі майбутніх першокласників уважно прис-лухаються і беруть їх безпосередньо у роботу. Разом з ними ми розробляємо індивідуальні схеми - плани роботи з дітьми, враховуючи їх індивідуальні особливості, нахили, здібності, уміння, навички, уподобання.

Я хочу сказати, із власних спостережень,  що реально і найефективніше осо-бистісно – орієнтований підхід до навчання і виховання дитини спрацьовує саме в цій ланці.

Звичайно, що така ситуація полегшує не лише  мою роботу як психолога (особливо у 1 класі), але й роботу вчителя, який вже на момент приходу дітей до школи  достатньо добре підготовлений до роботи з першокласниками,  вчитель вже добре знає  особливості кожної дитини і  це дає йому змогу бу-дувати свою роботу і  застосовувати індивідуальний підхід до кожної дитини. Для мене така плідна співпраця є не лише задоволенням від реальної, ефек-тивної роботи, але й можливістю реалізовувати девіз моєї роботи, на якому я роблю акценти як в дитячому садку, так і школі : «Поважайте дитину, бо ко-жна дитина, то - індивідуальна і неповторна особистість».  Уся моя робота, спрямована на те, щоб діти, починаючи з раннього віку, усвідомлювали себе як  унікальну особистість, та  унікальність тих людей, які знаходяться поруч з ними.

Використовуючі ігрові інтерактивні форми роботи, які так до вподоби учням початкової школи, я, як фахівець, працюю над  формуванням  особистісних якостей дитини.

Дієвою допомогою в цьому є схема, якою я користуюся у своїй практичній роботі.  Вона дає можливість  чітко виокремити основні параметри особисті-сного розвитку дитини в шкільному віці:

-    сферу розвитку мотиваційно – цільових  структур;

-    сферу розвитку рефлексії;

-    сферу розвитку уявлень про себе;

-    сферу особистісних цінностей;

-    сферу соціокультурного самовизначення особистості.

   Кожен з цих параметрів є відносно незалежним та набуває різної міри зна-чущості та інтенсивності на різних вікових етапах.

 Роботу у цьому напрямку я веду і  з педагогічним колективом, адже наспра-вді вболіваю про те, щоб гуманно - особистісно – орієнтований підхід до ко-жного учня, як до особистості, не лише декларувався, а реально існував і пра-цював.

Продовжуючи свою роботу з батьками, я роблю акценти на важливих момен-тах, які дуже часто ігнорують батьки учнів початкової школи – перекладання відповідальності за навчання і виховання дитини. Адже ні для кого не секрет, що часто можна почути від батьків таку фразу: « Ми вам віддали дитину, а ваше завдання її навчити і виховати»

І тому я при роботі з батьками постійно повторюю, що школа, дійсно, є тим важливим місцем, де відбувається формування особистості дитини, але  воно не єдине. Адже сім’я, - це осередок, де зароджується і постійно має   відбува-тися цей процес.  Саме тому, постійно працюючи з батьками дітей з питань їх відповідальності за виховання і навчання,  я підкреслюю, що школа не знімає з себе цієї  відповідальності, але й не має наміру  абсолютно в повному обсязі  брати її на себе. Школа має намір ділити її з батьками. Я думаю, що кожен з вас розуміє наскільки це важлива, але й важка робота. І я радію з того, що і  з адміністрацією дитячого садка, і з адміністрацією школи ми працюємо в цьому напрямку послідовно і злагоджено. Адже тільки спільними зусиллями всіх нас, дорослих, ми зможемо допомогти дитині у формуванні її  особисто-сті, такої єдиної й неповторної у цілому світі.

І закінчуючи свій виступ,  хочу поділитися своїми особистими почуттями і від роботи, яку я виконую, і від того, що відбувається навколо мене. Мені випало жити в епоху глобальних змін, і я не знаю - це добре чи погано, але точно, що знаю, що  це  непросто. Адже світ постійно змінюється, і останнім часом ці зміни відбуваються занадто швидко і бурхливо, тому мені, певно як і іншим,  дуже часто   важко прилаштовуватися, адаптуватися до нього. Усі ми  робимо це по –різному, кожен як бачить Це як про склянку з водою, для когось вона наполовину пуста, а для когось наполовину заповнена.  (Слайд

20) Таке бачення залежить  особисто від кожного з нас, від того,  як ми поди-вимося на стан справ, з якого саме ракурсу.  Свого часу, коли я дивилася на професію психолога  лише з однієї  позиції,  то мала намір  залишити цю ро-боту. І, напевне б,  зробила це, але вирішила подивитися на те, що я роблю,  з іншої точки зору, і зрозуміла, що тут можна ще багато чого спробувати, перш ніж просто піти.  Я спробувала. І зараз радію з того, що я це зробила. Сьогод-ні я дивлюсь на свою роботу  як на унікальну можливість розвиватися, твор-чо працювати, бачити свої точки росту. Звичайно, що в моїй роботі є зворот-на сторона, як і в будь якій іншій справі. Але тепер я розумію, що там, де є плюси, обов’язково є  й мінуси, бо саме і плюси і мінуси разом дають ту  ці-лісність, коли ти бачиш  роботу в цілому. І коли тепер  я бачу цю цілісність, разом з плюсами і мінусами, це вже мене не лякає, а навпаки, стимулює до роботи і не дає зупинятися на досягнутому.

Дякую за увагу!